Казка "Круть та Верть"

            Жив собі у гайочку, край лісочку півник Співунець. Хатинка біла глиняна, подвір’ячко  травичкою вкрито, поле  від пшенички жовтеньке. Разом з ним жили два братики, сірих мишеня Круть та Верть.

            Ось достигла пшеничка, колоски до землі хиляться. Прийшла пора пшеницю жати та зерно збирати. Як-то  і питає півник:

-         Хто піде в поле пшеницю жати?

-         Не я, - каже Круть.

-         Не я – каже  Верть.

            Нема чого півнику робити, пішов сам пшеничку жнивувати. Ось попорався, склав у снопи, та й знову питає:

-         Хто піде зерно молотити?

-         Не я, - каже Круть.

-         Не я – каже  Верть.

            Нема чого півнику робити, знов пішов. Несе копиці на тік тай молоте. Змолотив зерно, склав солому  йде до двору та й говоре:

-         Зібрав я пшеничку, змолотив я зерна, а хто ж піде до млина, розмеле  в борошно?

-         Не я, - каже Круть.

-         Не я – каже  Верть.

            Нема чого півнику робити, іще пішов сам. Прийшов до млина, всипає зерна, вітер повіває, млин борошно розвіває, а півник в мішечок збирає.

            Привіз у двір півник борошна, викладає та й знову питає:

-         Хто буде тісто місити, води носити  та пироги робити?

-         Не я, - каже Круть.

-         Не я – каже  Верть.

            Нема чого півнику робити. Воду носить, тісто місить, пироги пече, а сам примовляє:

-         Прийшла пора осіння, збирай насіння. Навесні насіяв, восени пиріжок з’їм.

            З печі пиріжки смачні, рум’яні, духмяні, запашні, м’якенькі. Поки півник Співунець до стола, пиріжки вже розібрали.

             - Е ні-і-і-і, - каже півник,-  хто пшеницю не садив, хто борошна не робив, тіста не місив    тому й  пиріжка нема.

            Похнюпились брати мишенята. Тай давай півника вмовляти, пиріжка просити.

            Буде ледащо наука!